Як планувати наступний рік? Нелінійний підхід захистить від хаосу!

В кінці року ми переглядаємо все, що було зроблено впродовж року, проводимо оцінку наших досягнень і плануємо дії та важливі проекти на наступний рік.  Зазвичай це виглядає так: того потрібно робити більше і краще і швидше; цього робити менше; а ось цього більше не робити взагалі.  Конкуренти почали робити це – а ми зробимо ще краще.  
 

Поспіхом ми робимо одновимірний, лінійний, список речей, що треба буде зробити.  Описуємо бажані результати, проводимо аналізи і ставимо пріоритети.  Але в кінці процесу, ми знову маємо список того, що повинні зробити з перспективою на збільшення, прискорення і т.д…

І на превеликий жаль, коли ми знов робимо те саме, робимо приблизно так само як і раніше, і вже знаємо що рік буде не сильно відрізнятися від попереднього.  Стає нудно, не цікаво.   Але на папері, для вищого керівництва наші плани завжди виглядатимуть так:

Це і є те лінійне мислення, яке може приректи організацію на посередність та невизначеність на ринку. Лінійне мислення визначається як послідовний процес думки, який розвивається крок за кроком на основі попередньо відомих фактів, даних чи попередньо зроблених дій чи висновків. 

Лінійні мислителі потребують структурований підхід при обробці інформації.  Наприклад, якщо дати їм інструкції для нової техніки, котрі описані у послідовному форматі (крок А, крок В, крок C і т.д.) тоді сильні лінійні мислителі будуть відчувати себе більш комфортно, виконуючи "Крок B" тільки після повного завершення  "Крок-у А".  

В цілому, люди котрі мислять лінійно, потребують структуру, послідовність і передбачуваність. У них лежить занадто велика залежність від логіки при вирішенні проблеми. Їм потрібна відправна точка для старту процесу мислення.  Коли ця початкова точка базується тільки на попередньо відомих фактах, це обмежує кількість логічних рішень до вирішення проблеми.  При лінійному мислені домінує мислення лівої півкулі мозку.

Добре знайомий приклад лінійного мислення знаходимо у структурі наших організаційній: 

 

HR професіонали знають із досвіду, що організації насправді складаються із різних груп та підгруп, а формальна комунікація «зверху» часто перетворюється на чутки та плітки між цими групами.  HR фахівці бачать ці комплексні взаємозв’язки, та розуміють, що потрібно бачити цілісну картину, яка є багатогранною, та містить широкий спектр зв'язків і споріднених елементів.  І для того, щоб бути готовому до несподіванок, які виникатимуть поза межами лінійного планування, до невизначеності при цьому та можливого хаосу варто розвивати нелінійне мислення.

 

Нелінійне мислення характерне тим що:

Думка людини одночасно розширена в декількох напрямках, і базується на основній концепції, що є декілька відправних точок, з яких можна стартувати мисленням та застосувати логіку до проблеми. Нелінійне мислення збільшує кількість можливих результатів, так як існують декілька відправних точок для будь-якого логічного процесу не тільки в одному напрямку.

Нелінійне мислення це глобальне бачення проблеми. І саме через відсутність структури таке мислення дозволяє уяві вільно гуляти - дозволяючи творчій думці (правій пів кулі мозку) бачити ще інші варіанти. Люди із нелінійним мисленням, перш за все хочуть бачити загальну картину, і як правило, з початку дивляться на проблему із різних боків, вивчатимуть різні сторони та відбиратимуть ті варіанти, де вони бачать найбільший сенс в контексті великої картини. І з цим далі планують наступні кроки проекту.

Наш розум, природно, не налаштований працювати по прямій лінії. З моменту народження, дитина починає бачити спорідненість, пізнавати взаємозв’язки та впізнавати щось знайоме. У перші п'ять років життя, наш мозок росте дуже швидко, і встановлює свій шаблон розпізнавання. Наприклад, спочатку, немовлята посміхаються всім. Потім вони починають розпізнавати маму і тата. Одночасно у них розвивається страх до незнайомих людей. Згодом вони бачать спорідненість сім'ї та інших довірених людей, а від чужих людей ховаються. У реальному житті, це природний розвиток інстинкту виживання і відчуття безпеки. 

Цікаво також, що діти вивчають свою рідну мову зовсім випадковим шляхом. Вони відчувають звуки та інтонацію мови, роблять асоціації, виявляють коди і підключають свій шаблон розпізнавання. І в один прекрасний день починають говорити. 

На жаль, наша освіта та організовані процеси в зовнішньому світі змушують нас структуровано та лінійно мислити та продовжувати дивитися на щось тільки з однієї точки зору. 

Обман лінійного мислення  
Але життя не таке просте, і конкуренція на ринку не може бути гарантовано передбаченою. І тому наші лінійні плани на майбутнє реалізуються по іншому:

Лінійне мислення може приректи організацію до посередності, невизначеності та неготовності до нових загроз та викликів.  Як приклад, лінійне мислення може стати легким шляхом для рекрутерів організацій, що наймають менеджерів і інших фахівців. Набагато простіше найняти тільки тих людей, які відповідають вузькому та певному опису роботи, ніж відкрити пошук кандидата  з більш різноманітними кваліфікаціями.  Уявімо, організацію котра наймає нових робітників. Набирають людей з бажаним досвідом, але котрий відповідає вимогам та компетенціям минулого.  Проте без огляду на майбутні потреби бізнесу та нові напрямки діяльності організації.  Ця організація приречена до провалу на ринку, бо не буде готова конкурувати із прогресивнішими, інноваційними компаніями.

Лінійне мислення не є тільки проблемою при наймі нових співробітників. Лінійне мислення може призвести до «групового мислення», «зомбування», або до інших непродуктивних форм соціального тиску в рамках організації. Такий стиль мислення може повністю вбити інновацію, творчість та ініціативу.

Також, при вирішенню проблем в організації, у нас існує тенденція одразу шукати причину проблеми, а не дивитися на проблему, як на результат багатьох взаємопов'язаних чинників.  Коли виникає проблема, ми швидко шукаємо найбільш очевидну причину.  Це стає нашою єдиною початковою точкою в процесі мислення для усунення цього недоліку, який викликав проблему. Таке лінійне мислення не може бути ефективним тому, що зазвичай, проблема в організації є частиною більш складної системи взаємопов'язаних і взаємозалежних факторів.

Лінійне мислення це швидкий та короткий шлях до вирішення проблеми. Лінійні моделі, як правило, шукають методи спрощення. Вони дійсні тільки в  обмежених умовах. Спрощення може призвести до помилок і неправильних результатів, тому що є багато взаємозалежних компонентів в бізнесі та організації.  Використання лінійного мислення закриває нам очі на зміни, що відбуваються в організаційних системах, якими ми управляємо, і, тому, ми не в змозі швидко адаптуватися, коли все змінюється.

Прийняття рішень за допомогою лінійного мислення є небезпечним для керівників організацій та бізнесу з різних причин:

• Бачити проблему з точки зору лінійної послідовності означає ігнорувати і обмежувати вирішення простих завдань, які згодом накопичуються, та приносять шкоду в процеси та системи
• Бачити проблему по прямій логічній лінії приводить до вибору того рішення, котре знаходиться на «лінії» і виключає інші ідеї, які сприйматимуться як «неправильні»
• Схильність до співробітництва чи взаємодії розглядається як слабкість, а не як потужна сила, яка відкриває можливості.  Вона вимагає охоплення та поєднання різних точок поза лінією
• Лінійне мислення не відображає, як насправді структуруються чи діють організації. Оскільки вони живуть по системах, що складаються із підсистем та підгруп,  рішення, створені «поза контекстом» великої картини, за допомогою лінійного мислення ймовірно, не будуть успішними

Нелінійне мислення вносить елемент  СКЛАДНОСТІ

Нелінійне мислення вносить елемент СКЛАДНОСТІ, та виявляє багатогранність проблеми.  Спрацьовує уява та інтуїція.  Нелінійне мислення не сприймає старих припущень, старої логіки, або запрограмованості.  Інтуїція може вказати на недоліки в попередніх припущеннях, допоможе помітити нові співвідношення, які не були враховані, і представити нові можливості.  

Ми вже знайомі із такими інструментами широкого нелінійного мислення як брейн-стормінг.  При тому наше традиційне лінійне мислення, часто спрощує думки, нагенеровані підчас брейн-стормінгу в лінійні списки.  З них ми не робимо суттєвих висновків, в кращому випадку «голосуємо» за більш популярні ідеї.  Майнд-мапінг є складнішим інструментом, але який має також тенденцію розширитись у лінійні напрямки, створюючи не пов’язані між собою варіанти.

Нелінійне мислення - це підхід який вимагає широкої перспективи, бачення згори, розуміння зв’язків та співвідношень.   Появляється новий контекст, створений із нової системи прийняття рішення, завдяки поєднання окремих частин.  Цей процес створює синергетичну систему, підсилює спільну роботу, робить сенс із хаосу, та відкриває нові можливості. 

Нелінійне мислення дозволяє розуму заглибитися в суть проблеми, розправити думки в декількох напрямках, і сприяє більш ефективному впливу на глибокі зміни в організації.  Люди із нелінійним мисленням не стараються передбачити набір відправних точок, або певних процесів. Проте вони відкриті для використання різних рішень, які, можливо, не сприймаються як "логічні".  Нелінійне мислення не проявляє зразу порядку, і часто руйнує статус-кво.  Добре розвинуте нелінійне мислення може виглядати таким чином:

Однією з важливих характеристик нелінійного, глобального мислення є те, що невеликі зміни можуть мати великий вплив.  Досягнення бажаного ефекту іноді може бути результатом дуже малої ініціативи або рішення.  Нелінійне мислення є важелем синергічного, глобального мислення.  Коли вибирати правильний «контекст» того, що потрібно змінити, можна досягти великих успіхів з малою витратою зусиль.  

Типово наша проблема полягає в тому, що навіть якщо ми наважимося піти «більш творчим» шляхом, в нашій підсвідомості по замовчуванню вже закладене лінійне мислення, і добра ініціатива може швидко звестися у попереднє русло.   Як тоді можна «перевчити» себе, щоб частіше використовувати нелінійне мислення для вирішення завдань чи викликів, які постають перед нами?  Пропонуємо п’ять кроків, що дозволять нам поступово привчити себе до нелінійного мислення:

1.       Визначте відомі факти та припущення

Коли постає питання (проблема, виклик, і т.д.),  і треба прийняти рішення, опишіть всі припущення, та відомі вам факти. Список може включати в себе наступне:

                     Чого я хочу?
                     Що від мене очікують?
                     Що саме маю зробити?
                     Для чого це все?
                     Хто ще залучений?
                     Які передбачувані наслідки? 
2.  Озвучте типове рішення

Задайте собі питання: Як, типово, людина би вирішувала цю проблему? Намітьте очевидні, прямі рішення.  Потім запитайте себе: А що буде, якщо я не буду в змозі саме так зробити або, якщо цей шлях для мене буде закритим? 

3.   Поставте під сумнів припущення та формулювання попередніх  питань.

По новому подивіться на проблему, перефразуйте завдання чи питання по іншому. Розбийте проблему на частини та переставте їх в іншому порядку.  Чи ваше розуміння реальності підтвердилося?  На які підстави чи докази ви покладаєтесь? Чому?

4.  Починайте із кінця в зворотному напрямку

Часто шлях до вирішення проблеми розкривається, коли почати із результату, і опрацювати у зворотному порядку дії, які приведуть до рішення.   Таким чином проблема ставиться в новий контекст і постають нові завдання.  Наприклад, замість нечіткого «Як зробити місто більш енергоефективним?» радше питання озвучити так: «Як можна шляхом відновлювальної енергії генерувати 10 гігаджоулів електроенергії для нашого міста?»

5.  Змініть перспективу

Інновації та нововведення часто приходять на ринок тоді, коли появляються нові гравці, коли втручається хтось із сторони.  Подивіться на проблему як стороння людина, та уявіть як ця людина (науковець, вчений, актор чи маг!) підійшла би до цього питання.

У нашій  культурі роботи ми, як правило, користуємося двома підходами при вирішенні завдань: 1) нахилити голову і працювати невпинно, поки чогось не доб’ємося;  і  2) вкладати якомога менше зусиль, наскільки це можливо.  Проблема у кожному  із цих підходів є тою, що насправді, ми трохи ліниві.   В першому випадку, розумова робота складніша, ніж повторна фізична робота, хоча швидше можна побачити результат останньої.  Проте розумова робота є однаково цінною, а може і ціннішою.   В другому випадку, світ неможливо змінити на краще, зрізуючи кути.  Саме це поєднання важкої роботи і розумової праці призводить до інновацій та позитивних змін.

Французький філософ Едґар Морен казав: нелінійність «є фундаментальним концептуальним вузлом нової синергетичної парадигми інноваційного підходу до рішення проблем, та до відкриття нових можливостей». 

Перехід від лінійного до нелінійного мислення може бути еволюційним, якщо цього захотіти і практикувати цей спосіб бачення проблеми чи ситуації.